запрясти
ЗАПРЯ́СТИ, яду́, яде́ш; мин. ч. запря́в, ла, ло; док., перех.
1. Почати прясти.
*Образно. — Тебе в тому Запорожжі небезпремінно Язиканем чи Брехачкою назвали б — Запряла свою нитку, — махнув рукою на дружину (Стельмах, Правда.., 1961, 130).
2. перен. Затягти, заплести густою сіткою чого-небудь.
Вся долина була заснована великими клаптями туману.. Здавалось, що то працьовиті павуки запряли її за ніч усю прозорим срібним павутинням (Гжицький, Опришки, 1962, 83).
3. Заробити прядінням.
— Отак, мосьпане, що як запряде стара шматок хліба, то й їм (Полт., Повість.., 1960, 113).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- запрясти — -яду, -ядеш; мин. ч. запряв, -ла, -ло; док., перех. 1》 Почати прясти. 2》 перен. Затягти, заплести густою сіткою чого-небудь. 3》 Заробити прядінням. Великий тлумачний словник сучасної мови
- запрясти — запря́сти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- запрясти — ЗАПРЯ́СТИ², яде́, док., чим, розм. Почати прясти (див. пря́сти²). Стефан виїхав наперед і, піднявши руку, заговорив так голосно, що навіть коні запряли вухами (Б. Левін); Жеребець підняв голову й запряв білими вухами (І. Білик); Метелик розтулив крильця, запряв вусиками і полетів (із журн.). Словник української мови у 20 томах
- запрясти — Запрясти см. запрядати. Словник української мови Грінченка