запустувати
ЗАПУСТУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, док. Почати пустувати, гратися.
І в церкві вже не запустує [дитина] і ні до кого не заговорить, та все молиться, та поклони б’є (Кв.-Осн., II, 1956, 25).
ЗАПУСТУВА́ТИ², у́є, док. Лишитися пустим, незайнятим.
Він чув ввечері домашню розмову, якийсь там шмат землі запустував, от би гречкою засіяти (Збан., Сеспель, 1961, 426).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- запустувати — I -ую, -уєш, док. Почати пустувати, гратися. II -ує, док. Лишитися пустим, незайнятим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- запустувати — запустува́ти 1 дієслово доконаного виду почати пустувати запустува́ти 2 дієслово доконаного виду лишитися пустим, незайнятим Орфографічний словник української мови