заразом

ЗАРАЗО́М, присл., розм. Зразу, за одним заходом, за один раз.

Тії добрі сльози.. І Оксану, мою зорю, Мою добру долю, Що день божий умивали… Поки не підкрались Злії літа; та все теє Заразом украли (Шевч., І, 1951, 351);

— А риба, каже, так і черкається об ноги, а раків-раків, — так тілько руку у печеру засади — заразом з півдесятка так і витягнеш (Мирний, І, 1954, 244);

// Разом, заодно з ким-, чим-небудь.

— Коли ви, тату, проганяєте старшого брата, то проженіть заразом і мене, бо я його брат (Н.-Лев., III, 1956, 289);

Вродлива сусідка.. несла на коромислі двоє відер води, ведучи заразом за руку дівчинку (Сенч., На Бат. горі, 1960, 37);

— Вип’ємо, товариші, за Січ, щоб довго вона стояла на погибель бусурманам.. Та вже заразом вип’ємо і за нашу власну славу, щоб не забув нас мир (Довж., І, 1958, 257);

// У той самий час; одночасно.

— Тут ми його й побачили обидві заразом, ще оддалік (Вовчок, І, 1955, 203);

Йому було і радісно, і боязко заразом (Коцюб., І, 1955, 125);

Раптово спиняю коня, вискакую і майже заразом стріляю з нагана (Ле, Мої листи, 1945, 111).