зарепетувати
ЗАРЕПЕТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Почати репетувати.
— Калавур! Грабують! — зарепетував дід, але в одповідь на його крик залопотіли ноги втікачів (Коцюб., І, 1955, 134);
Коли батько пішов з двору, Василько вчепився в нього й зарепетував: — І я поїду, і я поїду! (Панч, Гарні хлопці, 1959, 87).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зарепетувати — -ую, -уєш, док., розм. Почати репетувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зарепетувати — зарепетува́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- зарепетувати — зарепетува́ти I.закричати (м, ср, ст) зарепетува́ти II.шк. не бути переведеним до наступного класу (ст)||рипнути Лексикон львівський: поважно і на жарт
- зарепетувати — КРИЧА́ТИ (видавати крик), ЯЧА́ТИ розм.; РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ВЕРЕДИ́ТИСЯ діал., ФУ́КАТИ діал. (сильно, голосно); ГОРЛА́ТИ розм., ГОРЛА́НИТИ розм., ГОРЛОПА́НИТИ розм., ГВАЛТУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- зарепетувати — Зарепетува́ти, -ту́ю, -ту́єш, -ту́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зарепетувати — Зарепетува́ти, -ту́ю, -єш гл. Закричать, загорланить. Зарепетувала не своїм голосом Зося. Левиц. І. 365. Словник української мови Грінченка