зарожевілий
ЗАРОЖЕВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зарожеві́ти.
Густі пасма кучерявого волосся спадали, мов стиглий льон, обрамляючи її чисте, зарожевіле від внутрішнього хвилювання лице (Шиян, Баланда, 1957, 57);
// у знач. прикм.
Далеко над вранішніми зарожевілими водами стелились материнські причитування (Гончар, Таврія, 1952, 17).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зарожевілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до зарожевіти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зарожевілий — зарожеві́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови