зарятовувати

ЗАРЯТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАРЯТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм.

1. Допомагати кому-небудь.

І сам голоду й холоду не знає, бо й його люде зарятовували, як чим треба (Барв., Опов.., 1902, 137);

Ми такі певні були на Вашу запомогу, бо кому ж нас і зарятувати, як ми перше всього самі себе не будемо зарятовувати? (Мирний, V, 1955, 409);

[Вареник:] Хто б вас пожалів, якби не я, хто б зарятував при нужді! (Кроп., II, 1958, 195);

— Як можете, Терентію, ..хоч трохи зарятуйте грішми, — не знає [Марія] де подіти руки і нижче опускає голову (Стельмах, Хліб.., 1959, 317).

2. тільки док. Те саме, що урятува́ти.

[Панталіда:] Скажи, як можна лихові зарадити? [Форкіада:] Це легка річ; залежить од цариці лиш Себе спасти і вас зарятувати всіх, Тут треба тільки швидкості й рішучості (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 354);

Дай нам силу — вирвать руки Із обіймів їх [кайданів] цупких, Зарятуй від скону-муки, Тхни огнем надій палких! (Граб., І, 1959, 96).