зарізаний
ЗАРІ́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заріза́ти 1.
Він, патраючи щойно зарізаного білого гусака, сікачем зрубав з тушки ліве крило (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 270);
*У порівн. Добру годину гукає вона [хвора] на чоловіка.. Макар не обзивається, бо спить, як зарізаний (Л. Янов., І, 1959, 52);
// зарізано, безос. присудк. сл.
— Ні птиці не патрають, ні баранця не зарізано (Кв.-Осн., II, 1956, 209).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me