1. Словник української мови в 11 томах

засвітати

ЗАСВІТА́ТИ, а́є, недок. і док. Починати світати; наступати (про світанок, день).

В небі тихо тануть зорі, Вже й світанок засвітає (Перв., Райдуга.., 1960, 149);

// безос.

І враз на сході неначе засвітало (Ірчан, II, 1958, 191).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. засвітати — Заясніти [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. засвітати — див. розвиднятися Словник синонімів Вусика
  3. засвітати — -ає, недок. і док. Починати світати; наступати (про світанок, день). || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. засвітати — засвіта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  5. засвітати — Засвіта́ти, -та́ю, -єш гл. Свѣтать. Ще і на моїх воротях сонце засвітає. Ном. № 4886. Межи двома світлоньками там рано засвітало. Рк. Макс. Словник української мови Грінченка