заскакувати

ЗАСКАКУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСКОЧИТИ, чу, чиш, док.

1. неперех. Стрибаючи, переміщатися, проникати куди-небудь, опинятися десь.

Крутиться Лисичка, заскакує відси й відти довкола горнятка, — нічого не порадить (Іван Франко, IV, 1950, 57);

Іванко вже заскочив з іншого боку і рубнув по-справжньому (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 123);

// Швидко рухаючись, потрапляти куди-небудь, у щось.

Молотив бідолаха цілісінький день; увечері роззувся, дивиться — в постоли заскочило тільки два зерняточка (Олекса Стороженко, I, 1957, 31);

*Образно. Коли ця думка заскочила в голову, отець Миколай беззастережно повірив у неї (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 502);

// Рухаючись, потрапляти куди-небудь не на своє місце.

[Канупір:] Що це у мене язик заскакує? Ану, милостивий государю, налийте ще по одній (Марко Кропивницький, II, 1958, 139);

Пальці на них [руках] якісь занадто грубі, ґудзуваті, страшно покривлені, так, що заскакували один на одного (Лесь Мартович, Тв., 1954, 281).

2. неперех., розм. Заходити, забігати, заїжджати куди-небудь по дорозі ненадовго, мимохідь.

Найпрудкіші з піхотинців були вже в маєтку: одні минали його, інші заскакували в будинок, щоб передихнути (Олесь Гончар, III, 1959, 140);

Вештаючись по деяких повітах, я заскочив і в Гадяч (Панас Мирний, V, 1955, 374);

Служба не давала Шурці змоги заскочити додому довше, як на півгодини (Юрій Смолич, V, 1959, 117);

Проїхав [драматург] степи, в Асканію-Нову заскочив набратися вражень (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 562).

3. неперех. Забігати наперед, випереджаючи інших.

— Він буде рівнятися на твій голос. Чуєш, Загоруйко? Щоб не заскакував і не відставав (Олесь Гончар, I, 1954, 447).

4. тільки док., перех., розм. Раптово знайти, захопити, застати кого-небудь десь.

Маланка несподівано заскочила його, і він осміхався непевним, придуркуватим усміхом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 21);

Вхопили [турки] його на руки, поставили, піднімаючи голову на вітер, оживити прагнули. В цьому стані їх і заскочили козаки (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 199);

// Захопити, застати кого небудь десь (про незалежні від людини явища, обставини).

Огонь заскочив їх усіх у сні (Іван Франко, IV, 1950, 48);

На полі в житах нас заскочила злива (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 106).

5. тільки недок., неперех., коло (біля) кого, діал. Лестити, годити.

Едмунд перший.. шукав його протекції у Міхонського, бо був слабий в математиці. Для такої цілі він заскакував коло Бориса, запрошував його кілька разів до себе додому (Іван Франко, III, 1950, 359).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заскакувати — заска́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. заскакувати — (на хвильку) заходити, забігати, заїздити; (у русі) випереджати; (коло кого) запобігати перед, догоджати кому; док. ЗАСКОЧИТИ, (зненацька) застукати, захопити, запопасти, застати, спобігти, (на чому) жм. злапати. Словник синонімів Караванського
  3. заскакувати — -ую, -уєш, недок., заскочити, -чу, -чиш, док. 1》 неперех. Стрибаючи, переміщатися, проникати куди-небудь, опинятися десь. || Швидко рухаючись, потрапляти куди-небудь, у щось. || Рухаючись, потрапляти куди-небудь не на своє місце. 2》 неперех., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. заскакувати — 1. передити, випереджувати, випередити, повипереджувати, випереджати, упереджувати, упередити, повпереджувати, запопадати, запопасти, позапопадати, хапати, хапнути, вхопити, ухопити, вихоплювати, вихопити, повихоплювати, захоплювати, захопити... Словник чужослів Павло Штепа
  5. заскакувати — ГОДИ́ТИ кому (задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане), ДОГОДЖА́ТИ кому, ПРИПОДО́БЛЮВАТИСЯ кому і без додатка, діал., ПРИПОДОБЛЯ́ТИСЯ кому і без додатка, діал.; ПОТРАФЛЯ́ТИ кому, на кого, розм., ПОТРАПЛЯ́ТИ кому, розм. Словник синонімів української мови