заскакувати
ЗАСКАКУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСКОЧИТИ, чу, чиш, док.
1. неперех. Стрибаючи, переміщатися, проникати куди-небудь, опинятися десь.
Крутиться Лисичка, заскакує відси й відти довкола горнятка, — нічого не порадить (Іван Франко, IV, 1950, 57);
Іванко вже заскочив з іншого боку і рубнув по-справжньому (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 123);
// Швидко рухаючись, потрапляти куди-небудь, у щось.
Молотив бідолаха цілісінький день; увечері роззувся, дивиться — в постоли заскочило тільки два зерняточка (Олекса Стороженко, I, 1957, 31);
*Образно. Коли ця думка заскочила в голову, отець Миколай беззастережно повірив у неї (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 502);
// Рухаючись, потрапляти куди-небудь не на своє місце.
[Канупір:] Що це у мене язик заскакує? Ану, милостивий государю, налийте ще по одній (Марко Кропивницький, II, 1958, 139);
Пальці на них [руках] якісь занадто грубі, ґудзуваті, страшно покривлені, так, що заскакували один на одного (Лесь Мартович, Тв., 1954, 281).
2. неперех., розм. Заходити, забігати, заїжджати куди-небудь по дорозі ненадовго, мимохідь.
Найпрудкіші з піхотинців були вже в маєтку: одні минали його, інші заскакували в будинок, щоб передихнути (Олесь Гончар, III, 1959, 140);
Вештаючись по деяких повітах, я заскочив і в Гадяч (Панас Мирний, V, 1955, 374);
Служба не давала Шурці змоги заскочити додому довше, як на півгодини (Юрій Смолич, V, 1959, 117);
Проїхав [драматург] степи, в Асканію-Нову заскочив набратися вражень (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 562).
3. неперех. Забігати наперед, випереджаючи інших.
— Він буде рівнятися на твій голос. Чуєш, Загоруйко? Щоб не заскакував і не відставав (Олесь Гончар, I, 1954, 447).
4. тільки док., перех., розм. Раптово знайти, захопити, застати кого-небудь десь.
Маланка несподівано заскочила його, і він осміхався непевним, придуркуватим усміхом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 21);
Вхопили [турки] його на руки, поставили, піднімаючи голову на вітер, оживити прагнули. В цьому стані їх і заскочили козаки (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 199);
// Захопити, застати кого небудь десь (про незалежні від людини явища, обставини).
Огонь заскочив їх усіх у сні (Іван Франко, IV, 1950, 48);
На полі в житах нас заскочила злива (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 106).
5. тільки недок., неперех., коло (біля) кого, діал. Лестити, годити.
Едмунд перший.. шукав його протекції у Міхонського, бо був слабий в математиці. Для такої цілі він заскакував коло Бориса, запрошував його кілька разів до себе додому (Іван Франко, III, 1950, 359).
Значення в інших словниках
- заскакувати — заска́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- заскакувати — (на хвильку) заходити, забігати, заїздити; (у русі) випереджати; (коло кого) запобігати перед, догоджати кому; док. ЗАСКОЧИТИ, (зненацька) застукати, захопити, запопасти, застати, спобігти, (на чому) жм. злапати. Словник синонімів Караванського
- заскакувати — -ую, -уєш, недок., заскочити, -чу, -чиш, док. 1》 неперех. Стрибаючи, переміщатися, проникати куди-небудь, опинятися десь. || Швидко рухаючись, потрапляти куди-небудь, у щось. || Рухаючись, потрапляти куди-небудь не на своє місце. 2》 неперех., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заскакувати — 1. передити, випереджувати, випередити, повипереджувати, випереджати, упереджувати, упередити, повпереджувати, запопадати, запопасти, позапопадати, хапати, хапнути, вхопити, ухопити, вихоплювати, вихопити, повихоплювати, захоплювати, захопити... Словник чужослів Павло Штепа
- заскакувати — ГОДИ́ТИ кому (задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане), ДОГОДЖА́ТИ кому, ПРИПОДО́БЛЮВАТИСЯ кому і без додатка, діал., ПРИПОДОБЛЯ́ТИСЯ кому і без додатка, діал.; ПОТРАФЛЯ́ТИ кому, на кого, розм., ПОТРАПЛЯ́ТИ кому, розм. Словник синонімів української мови