заскиміти
ЗАСКИМІ́ТИ, млю́, ми́ш і ЗАСКИМЛІ́ТИ, лю́, ли́ш; мн. заскимля́ть; док., розм., рідко. Те саме, що заскі́млити.
На печі якесь з дітвори жалісливо заскимліло (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 93);
Мусив Ілько присісти з болю на місці і аж заскимліти з безсилої люті (Козл., Ю. Крук, 1957, 78);
Спробувала [Ольга] розім’яти одубіле тіло: лютим болем заскиміли.. порізані колючим дротом на ногах і руках пальці (Кач., II, 1958, 72);
Заскиміло серце і в старого Захара Беркута, коли поглянув на тих молодців (Фр., VI, 1951, 91).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заскиміти — заскимі́ти: защемѣть [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
- заскиміти — заскимі́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- заскиміти — -млю, -миш і заскимліти, -лю, -лиш; мн. заскимлять; док., розм., рідко. Те саме, що заскімлити. Великий тлумачний словник сучасної мови