заскніти
ЗАСКНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Втратити здатність до дальшого розвитку, удосконалення.
Клопочися коло його [господарства]… так і пройде вік, так і заскніє життя! (Мирний, IV, 1955, 69);
Невже заскніло в ньому все те, без чого не став би він чудовим лікарем, сміливим хірургом? (Шовк., Людина.., 1962, 296).
2. розм. Почати щеміти від туги, жалю.
— Не інакше, — подумали в гурті, — згадав [Мосашвілі] оце, що в нього сина нема, самі дочки, от і заскніло серце (Головко, І, 1957, 279).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me