заслання
ЗАСЛА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. засла́ти¹.
— Подумайте самі: заслання в сибірські села не зменшує революційну небезпеку, а, на жаль, переносить її на більшу територію імперії (Стельмах, 1, 1962, 17).
2. Покарання через примусове перебування в якій-небудь місцевості.
Читають рішенець, і Гнат дізнається, що його засуджено на заслання в Сибір… (Коцюб., І, 1955, 77);
Він натякав на Варжакове минуле, на те, що після подій 1905 року той кілька років відбував заслання десь на соляних промислах в Астраханській губернії (Гончар, II, 1959, 17).
3. Місце, де відбувають кару.
Кайданами і Чернишевський дзвенів, І Ленін ішов у заслання (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 292);
Через місяць, після прибуття на каторгу, втік коваль Єгор із заслання (Цюпа, Три явори, 1958, 12).
Значення в інших словниках
- заслання — (примусове відправлення кудись) висилка, вигнання. Словник синонімів Полюги
- заслання — засла́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- заслання — [заслан':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
- заслання — -я, с. 1》 Дія за знач. заслати I. 2》 Покарання через примусове перебування в якій-небудь місцевості. 3》 Місце, де відбувають кару. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заслання — Різновид покарання позбавленням волі, який полягає у примусовому перебуванні засудженого у віддаленій місцевості чи колонії упродовж певного терміну чи довічно; застосовувалося у Великій Британії, Франції, Росії, СРСР. Універсальний словник-енциклопедія
- заслання — ЗАСЛА́ННЯ (покарання через примусове перебування в якій-небудь місцевості; місце, де відбувають кару), ВИГНА́ННЯ, ВИ́СЛАННЯ, ВИ́СИЛКА, ПОСЕ́ЛЕННЯ. Гнат дізнається, що його засуджено на заслання в Сибір (М. Словник синонімів української мови
- заслання — Засла́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заслання — Засла́ння, -ня с. Ссылка. Желех. Словник української мови Грінченка