засмута
ЗАСМУ́ТА, и, ж., розм. Те саме, що сму́ток.
Додому я приїхав пізно, коли вже місяць росив на ясени вологе срібло. В хатині причаїлись темрява і засмута (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 32).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me