засніжений
ЗАСНІ́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до засні́жити.
Геннадій відчинив двері й допоміг якійсь засніженій і змореній бураном людині ввійти до хати (Ле, Опов. та нариси, 1950, 154);
Праворуч дороги простяглися ледь-ледь засніжені поля, на нивах, мов гори, стояли, хмуро і вперто стоги соломи (Чендей, Поєдинок, 1962, 18).
2. у знач. прикм. Який має на собі сніг.
До контори увійшла засніжена, у валянках, в теплій хустці Килина Іванівна (Головко, І, 1957, 397);
У засніженому парку обважнілі від морозного інею клени хилять долу свої пружні віти (Собко, Матв. затока, 1962, 296).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- засніжений — засні́жений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- засніжений — [зас(')н’іжеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- засніжений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до засніжити. 2》 у знач. прикм. Який має на собі сніг. Великий тлумачний словник сучасної мови