засохлий
ЗАСО́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до засо́хнути.
Знову поскрипує гарба, тюпають коні, крешуть копитами засохлу, потріскану від спеки землю (Тют., Вир, 1964, 283);
Гості промочили свої засохлі від розмови горла (Досв., Гюлле, 1961, 75);
// У знач. прикм.
Пішла хвиля, аж засвистіла, по ланах засохлого жита (Вас., І, 1959, 123);
*Образно. Вона лежала і сподівалася, що воно прийде знов, те чисте, зазнане в дитинстві почуття, і, як весняний дощ, оживить засохле серце (Коцюб., І, 1955, 325).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- засохлий — засо́хлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- засохлий — див. мертвий Словник синонімів Вусика
- засохлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до засохнути. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- засохлий — ВІДМЕ́РЛИЙ (про рослини, частини живого організму — який загинув), МЕ́РТВИЙ, ВІДЖИ́ЛИЙ, ЗМЕРТВІ́ЛИЙ, АТРОФО́ВАНИЙ, СУХИ́Й, ЗАСО́ХЛИЙ, ЗСО́ХЛИЙ (ЗІСО́ХЛИЙ) (про рослини). Перед.. Словник синонімів української мови
- засохлий — Засо́хлий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- засохлий — Засохлий, -а, -е Засохшій. Дрібні сльози по пожарищу на засохлу землю роняє. Мл. л. сб. 90. Словник української мови Грінченка