заспішити

ЗАСПІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док.

1. Почати спішити; заквапитися.

Містком прогуркотів однокінний візок, розігнав Лідині думки. Скинула на плечі клунок і заспішила — до села ще далеченько, а вже вечоріє (М. Ол., Чуєш.., 1959, 35);

Тільки б одна з одноліток вийшла [заміж], другим зараз завидно, й так заспішать.. і собі заміж, не розбираючи діла (Григ., Вибр., 1959, 108).

2. Швидко, скоромовкою заговорити.

— Сідайте, сідайте, голубчику. Нічого не трапилось у нас… їй-богу… Все по-старому, — заспішила, заторохкотіла жінка слюсаря, не знаючи, куди подітися (Петльов., Хотинці, 1949, 94).