заструменіти
ЗАСТРУМЕНІ́ТИ, заструмени́ть і заструмені́є і ЗАСТРУМИ́ТИ, и́ть і ЗАСТРУМІ́ТИ, і́є і ЗАСТРУМУВА́ТИ, у́є, док.
1. Почати струменіти, струмити, струміти, струмувати; потекти струменем.
Я відчув невимовно солодке, до болю солодке скимління в серці, не помітив, як теплі сльози заструмили по щоках (Збан., Малин. дзвін, 1958, 275);
Зненацька хлопчина зойкнув і затупцював на одній нозі. З другої — вишневою цівкою заструмувала кров (Донч., VI, 1957, 87);
*Образно. Вона задерикувато знизала плечима, і хвилясті стрічки заструменіли з голови на спину (Кочура, Родина.., 1962, 67);
// безос.
Так було: застукало по шибах, У ринвах заструмувало раптом, Розірвалось небо синім клаптем, Гримнув грому живодайний вибух (Рильський, II, 1960, 56).
2. перен. Почати поширюватися струменем (про повітря, світло, дим і т. ін.).
Незабаром веселий димок уже заструмував із димаря Яреськової хати (Гончар, II, 1959, 148);
Над полями заструмувала прозора синювата пара (Коз., Вісімсот.., 1953, 93).
Значення в інших словниках
- заструменіти — заструмені́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- заструменіти — заструменить і заструменіє і заструмити, -ить і заструміти, -іє і заструмувати, -ує, док. 1》 Почати струменіти, струмити, струміти, струмувати; потекти струменем. || безос. 2》 перен. Почати поширюватися струменем (про повітря, світло, дим і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови