засудомити
ЗАСУДО́МИТИ, ить, док., перех. і без додатка. Почати судомити, корчити;
// безос.
Пан обозний.. так дуже зціпив зуби, аж у щелепах засудомило, але й на цей раз оглядно змовчав (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 218).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- засудомити — засудо́мити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- засудомити — -ить, док., перех. і без додатка. Почати судомити, корчити. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови