1. Словник української мови в 11 томах

заталанити

ЗАТАЛА́НИТИ, ню, ниш, док.

1. перех., розм. Придбати завдяки щасливому випадкові.

Він і швець добрий; тілько, що заталанить, то все й прогайнує в одну ніч (Барв., Опов.., 1902, 272).

2. неперех., безос. Несподівано вдатися, пощастити.

[Конон:] Ось послухай, Тетясю, як нам зразу заталанило. Те, об чім ми з тобою марили, може скоро і справдиться (Кроп., III, 1959, 218).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заталанити — затала́нити дієслово доконаного виду придбати завдяки щасливому випадку розм. заталани́ти дієслово доконаного виду пощастити Орфографічний словник української мови
  2. заталанити — -ню, -ниш, док. 1》 перех., розм. Придбати завдяки щасливому випадкові. 2》 неперех., безос. Несподівано пощастити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заталанити — ЗАТАЛАНИ́ТИ, и́ть, безос. Док. до талани́ти; пощастити. [Ганна:] Що ж, дітки у мене підростають, свекруха втомилася гримати... Неначебто благодать у нас в господі. Хлібець у нас не позичений, є й худібка, є одежинка, – сказать: заталанило!... Словник української мови у 20 томах
  4. заталанити — Заталанити, -ню, -ниш гл. Пріобрѣсть по счастливой случайности. Що вдень загорюєш, то за ніч прогайнуєш, а що заталаниш, — то музики наймаєш. Чуб. V. 479. Він і швець добрий, тільки що заталанить, то все й прогайнує. Г. Барв. 272. Словник української мови Грінченка