зате
ЗАТЕ́, спол.
1. Уживається для протиставлення речень або членів речення; проте, однак.
Дарма, що Вовк, а добре розсудив, Неначе хто навчив, Що іноді з’їси і не доволі, Зате живеш на волі (Гл., Вибр., 1957, 215);
Федько вчився непогано, зате Митрикові доводилось допомагати (Донч., V, 1957, 367);
Воронцов мовчав.. Зате Самієв, потираючи маленькі, жваві брунатні руки, говорив невтомно (Гончар, III, 1959, 21);
// Уживається у складі складеного сполучника.
Невелика хата у Пріськи Чугаїхи, але зате порядна, біла (Л. Укр., III, 1952, 469);
[Іван:] Коли б це хоч невірненька музика, то я б танцював до самісенького світу. Як так кажуть: «Хоч погано, та зате довго!» (Кроп., І, 1958, 81).
2. рідко. Уживається для приєднання підрядних: наслідкових речень; тому.
Латин од няньки наживався, Зате ж за няньку і вступався (Котл., І, 1952, 181);
[Інгігерда:] Зазнали ми тоді гіркої втрати… Багато сліз сама я пролила… Зате тепер навчили шанувати Любов і мир родинного житла… (Коч., III, 1956, 90).
Значення в інших словниках
- зате — зате – за те Зате, сполучник. Використовується для протиставлення речень або їхніх частин. Синоніми проте, однак, рідше тому. “Латин од няньки наживався, зате за няньку і вступався” (Іван Котляревський). За те, займенник з прийменником. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- зате — ЗАТЕ – ЗА ТЕ Зате, спол. Вживається для протиставлення речень або членів речення; проте, однак, рідше тому. Латин од няньки наживався, Зате ж за няньку і вступався (І.Котляревський); Погода тут гарна, дні теплі, зате по ночах буває вітер (М.Коцюбинський). Літературне слововживання
- зате — сп., проте, однак; а от; зате ж, тому, через те; натомість, затомість. Словник синонімів Караванського
- зате — спол. 1》 Уживається для протиставлення речень або членів речення; проте, однак. || Уживається у складі складеного сполучника. 2》 рідко. Уживається для приєднання підрядних наслідкових речень; тому. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зате — Проте, прецінь, але, натомісць, див. усетаки, еднак, всеж Словник чужослів Павло Штепа
- зате — Зате́, присл.; зате́ ж. То сі́лькись (байдуже), що не так співа́ють, зате́ горі́лки не вжива́ють (Глібів) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)