1. Словник української мови в 11 томах

зателепа

ЗАТЕЛЕ́ПА, и, ч. і ж., фам. Неохайна людина; вайлувата людина.

[Маруся:] Із своїм зателепою цілісіньку ніч просиділа… (Вас., III, 1960, 83).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зателепа — зателе́па іменник чоловічого або жіночого роду, істота фам. Орфографічний словник української мови
  2. зателепа — див. вайлуватий; неохайний Словник синонімів Вусика
  3. зателепа — -и, ч. і ж., фам. Неохайна людина; вайлувата людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зателепа — Зателепа, -пи об. Неряха. МВ. (КС. 1902. X. 152). Осе ше зателепа, все в неї чорт знає як: сорочка от-от опаде, запаска теж, пояс аж по землі волочеться. Брацл. у. Уже й вечір минає; а як вечір проминув, — зателепа прилинув. Грин. III. 652. Словник української мови Грінченка