затертий
ЗАТЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зате́рти 1-6.
Йойна.. вдивлявся в недобре затерті сліди, що вели з його кошари до Путового паркана (Фр., IV, 1950, 21);
[Шумейко:] Чи туди ж я потрапив? Бо на воротях номер трохи затертий (Мик., І, 1957, 433);
Він виразно стоїть перед моєю душею, бо не закритий, не затертий ніяким іншим — пізнішим образом… (Гр., Без хліба, 1958, 69);
— Прошу приписати мене до колгоспу! — закричала [баба], затерта між людьми (Чорн., Потік.., 1956, 280);
Затертий старим салом та часником борщ був на славу (Дмит., Розлука, 1957, 186).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me