затоплювати

ЗАТО́ПЛЮВАТИ¹, юю, юєш, і ЗАТОПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАТОПИ́ТИ, топлю́, то́пиш, док., перех. і неперех. Починати топити що-небудь (піч, грубу і т. ін.) розпалювати вогонь де-небудь.

Стара Оболонська тупала й собі по хаті, готувалась затоплювати піч (Збан., Переджнив’я, 1960, 277);

[Явдоха:] Батько прийшли учора пізно з шинку та як почали воювати; «Давай вечерять!» ..Хоч прямо опівночі затопляй та вари вечерять (Кроп., II, 1958, 425);

Солоха.. затопила в печі, наварила їсти (Мирний, І, 1954, 67);

// Нагрівати приміщення, запалюючи вогонь де-небудь.

Нема кому зострінути, Затопити хату (Шевч., II, 1953, 149).

ЗАТО́ПЛЮВАТИ², юю, юєш і ЗАТОПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАТОПИ́ТИ, оплю́, о́пиш, док., перех.

1. Покривати водою який-небудь простір, поверхню чого-небудь; заливати (під час повені, зливи, при створенні штучного водоймища і т. ін.).

Не спинити зливи, що затоплює землю, клекоче бурчаками, руйнує греблі й все, що на дорозі (Коцюб., І, 1955, 118);

Розбурхана і гнівна, вона [річка] кидається хвилями на береги, повінню затоплює землю (Збан., Переджнив’я, 1955, 348);

Дніпро широко розлився, затопив весь Труханів острів і Микольську слобідку (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 438);

*Образно. Затоплю недолю Дрібними сльозами, Затопчу неволю Босими ногами! (Шевч., І, 1951, 36);

// безос.

Весною затопляє так, хоч човном їдь, як із сінець виступиш (Барв., Опов.., 1902, 267);

// Заливаючи що-небудь, заповнювати всередині (про воду, повінь, зливу і т. ін.).

— Де вода затопила забої — оддзвеніло, одцокало кайло (Сос., І, 1957, 276);

Після того як весняна повідь затопила хату Бондаря Тихона, в печі знайшли живого сома (Донч., VI, 1957, 8);

// безос.

— Крижиною проламало стіну… затоплює водою млин (Шиян, Баланда, 1957, 61).

2. перен. Суцільно покривати що-небудь.

Все затоплює, все захоплює, все укриває войовничий, невідступний, швидкий барвінок (Смолич, II, 1958, 11);

Густою хвилею котилася пара, затоплюючи троянівську долину, верби, хати (Тют., Вир, 1960, 223);

По обрію заграло степове марево і затопило шлях, з якого партизани не зводили очей (Хор., Незакінч. політ, 1960, 168);

// Заповнювати собою, запруджувати (вулицю, площу, дорогу і т. ін.).

Від самого ранку заливали, затісняли, затоплювали череди, ряди, полки волів, корів, овець усі шляхи, вулиці, площі (Фр., VIII, 1952, 362);

Війська… затопили всі шляхи, що вели вглиб Румунії на південь і південний захід (Гончар, І, 1954, 60);

// Наповнювати, переповнювати що-небудь чимось.

Знизу підіймавсь до Івана і затоплював гори глухий гомін ріки (Коцюб., II, 1955, 308);

Скільки попереробленої сировини збереться тут! Вона затопить завод… (Шовк., Інженерії, 1935, 103);

// Заповнювати, наповнювати щось у великій мірі, огортати кого-, що-небудь (про світло, темряву).

Привезли [шефи] в Ковалівку довгождану машину, яка скоро затопить світлом усі вулиці й хати (Кучер, Трудна любов, 1960, 410);

Призвичаївшись до напівтемряви, що затопляла кузню, Тимко розглядів ще одну людину (Тют., Вир, 1960, 36);

Темрява затопила Григорія (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 684);

// Охоплювати кого-небудь з великою силою (про почуття, думки і т. ін.).

Мені важко протистояти велетенській повені думок і почуттів, які затоплюють мене, коли йдеться про нове мистецтво (Довж., III, 1960, 175);

Флегонта знову затопили мрії (Смолич, Мир.., 1958, 37).

3. Заливаючи, примушувати потопати (про воду).

Пливе човен — та вже його Вода затопляє (Бор., Тв., 1957, 101);

// Занурюючи у воду, переповнюючи водою, спускати на дно.

— Я пропоную при виході з гавані.. затопити бодай деякі з цих транспортів. — Птаха говорив статечно, якось по-хазяйськи (Смолич, V, 1959, 474);

// рідко. Кидаючи у воду, знищувати.

— Дитино моя, Олесю! схаменись! Та якби жив був твій батько або мати, краще б вони тебе в глибокій криниці затопили! (Вовчок, І, 1955, 22).

◊ Затопи́ти го́лову (го́лово́ньку) — те саме, що Го́лову втопи́ти ( див. голова́).

Затопила свою головоньку за гіркою п’яницею (Чуб., V, 1874, 534);

Зато́плювати (затопля́ти, затопи́ти) зір (о́чі, по́гляд) в чому, в що — зупиняти, зосереджувати свій погляд на чому-небудь, невідривно дивитися кудись.

Довго він блукав по темних алеях, затоплював зір у високому спокійному небі (Дн. Чайка, Тв., 1960, 95);

Фархад брав часом в руки той папір І затопляв в мальоване свій зір (Бажан, II, 1947, 219);

Зато́плювати (затопля́ти, затопи́ти) ро́зум (ли́хо, го́ре, сум і т. ін.) у ча́рці (горі́лці) — притупляти свідомість, заглушати важкі почуття, вживаючи надміру алкогольні напої.

— Що ж робив він в ті скривджені дні? Може, в чарці затоплював лихо? (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 143);

І гарний сей чоловік, ..зате як загуляє, — роботу.. кинув та й розум затопе [затопить] в горілці (Мирний, І, 1954, 302);

Зато́плювати (затопля́ти, затопи́ти) у кро́ві:

а) жорстоко карати, душити.

Цариця Катерина затопила те повстання в крові, а селян розкидала по безводних таврійських степах (Руд., Остання шабля, 1959, 485);

б) убивати, помщаючись.

— Відплатіть ненажерному кату ви за лютеє горе моє! Затопіть ви бандитів у крові (Сос., II, 1958, 448).

ЗАТО́ПЛЮВАТИ³, юю, юєш, недок., рідко, ЗАТОПИ́ТИ, оплю́, о́пиш, док., перех. і неперех., вульг. Сильно бити кого-небудь, ударяти по чомусь.

Юра розмахується і з усієї сили затоплює Васюті в пику так, що Васюта падає (Смолич, II, 1958, 55);

В висок Дареса затопив [Ентелл]: З очей аж іскри полетіли (Котл., І, 1952, 98);

— Та й ляпаса мені ви затопили… — і він потер собі зелену щоку (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 261).