затрясти

ЗАТРЯСТИ́, су́, се́ш, док.

1. перех. Почати трясти, хитати кого-, що-небудь ривками.

Турбай вибіг із хати й так від радості затряс грузина, що в того ледве не потріскалися ребра… (Руд., Остання шабля 1959, 387);

Тихон схопив газету і затряс з такою силою, ніби хотів струсити усі літери (Панч, II, 1956, 424).

2. перех. Ви́кликати коливання, двигтіння чого-небудь;

// безос.

Враз будинок затрясло З підвалин аж до стелі (Граб., І, 1959, 420);

Раптом вагон затрясло на місці (Досв., Вибр., 1959, 29);

// Ви́кликати в тілі та кінцівках тремтіння, хворобливе почуття ознобу.

Страх, як трясця, затряс усе тіло Петра Федоровича (Мирний, І, 1954, 325);

Жах затряс гостей митрополита (Павл., Бистрина, 1959, 44);

// безос.

Хому затрясло, як у пропасниці. Судорожно перекошений лютим болем, він сів у кутку, стиснув важкі кулаки (Гончар, III, 1959, 360).

3. неперех. Почати швидко махати, рухати чим-небудь.

Іван з жахом побачив, як, виткнувшись з-за галузок, затрясли головами бородаті цапи (Коцюб., II 1955, 309);

// Задвигтіти чим-небудь.

Свиснув вітер, затряс вікнами, завив диким стогоном, загудів у комині (Кобр., Вибр., 1954, 167).