затуплюватися

ЗАТУ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ЗАТУПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ЗАТУПИ́ТИСЯ, уплю́ся, у́пишся; мн. зату́пляться; док.

1. тільки 3 ос. Ставати тупим.

Свердло в процесі роботи затуплюється, тому його необхідно періодично заточувати (Практ. з машинозн., 1957, 75);

Зупинятися найчастіше доводиться від того, що комбайн не ріже, а переминає бадилля.. Це трапляється тоді, коли ножі і протирізальні пластинки затупляються (Рад. Укр., 5.IX 1961, 1);

Вже мечі.. в руках героїв затупилися (Фр., VI, 1951, 87);

Агей, воли ви круторогі, чого ви стали на межі? Чи затупились лемеші, чи потомились ваші ноги? (Сос., II, 1958, 398).

2. перен. Приходити в стан отупіння, втрачаючи розумову або чуттєву сприйнятливість; тупішати.

— Чи не вистачить вам бути гарною особистістю в своїм крузі й місцевості, а треба конче затуплятись якимось там фахом, урядництвом? Розважте, панно Маню (Коб., III, 1956, 71);

— Я ніколи не переживала стільки гострих і цікавих пригод, як тепер, стільки нежданих зустрічей із людьми, у мене якось затупилося тепер почуття прив’язаності до людей, до місця, превалює тільки одне чуття, чуття нового, зміни вражень (Ю. Янов., II, 1958, 87).

3. тільки недок. Пас. до зату́плювати.