затупцювати

ЗАТУПЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док.

1. Почати тупцювати, топтатися на одному місці, переступаючи з ноги на ногу.

Раптом Лебідь [кінь] зупинився й затупцював, миттю блиснув у повітрі копитами, щоб збутися вершника (Чендей, Поєдинок, 1962, 163);

Дід Терешко затупцював на місці, обсмикуючи піджак (Зар., Антеї, 1962, 8).

2. розм. Почати рухатися (перев. безладно).

Вербурн вийшов, а Маніу, зірвавшись на свої ходулі, затупцював по кімнаті (Чаб., Балкан. весна, 1960, 241);

// Піти, попрямувати куди-небудь.

— Ахмет поїхав на поле, — ніби йому у відповідь промовила Гюлле, сівши на віслючка, що затупцював дорогою (Досв., Гюлле, 1961, 109).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me