затхлість

ЗА́ТХЛІСТЬ, лості, ж.

1. Неприємний запах гнилі, сирості.

— І страву з неї [дощової води] варите? — І страву варимо… Тільки в борщ треба цибулі та часнику багато накришувати, щоб затхлість усю перебити… (Гончар, Таврія, 1952, 29).

2. перен. Відсталість, рутинність.

Ідея абсолютизму, бюрократичне «чинопочитаніє», затхлість.. — от чим характеризується тодішня, навіть краща, частина галицької інтелігенції (Коцюб., III, 1956, 29);

Життя повітових чиновників обмежувалося дріб’язковими інтересами, які вбивали живу душу, благородні волелюбні поривання. На всьому лежала печать затхлості, відсталості, консерватизму (Іст. укр. літ., І, 1954, 382).