захлюпаний

ЗАХЛЮ́ПАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до захлю́пати¹.

Вантажна машина, захлюпана весняними калюжами, проскочила повз нього і зупинилась (Жур., Вечір.., 1958, 31);

З-під коліс хлюпнуло на Кузя рідке багно — і весь він з ніг до голови — капелюх, обличчя, макінтош — був захлюпаний багнюкою (Руд., Остання шабля, 1959, 563).

2. у знач. прикм., рідко. Брудний, непривабливий на вигляд.

Мешкають [нащадки козаків] по багнючих місцях та захлюпаних селах славетної на все царство Полтавщини (Мирний, IV, 1955, 367);

Вигинаючись, він [присмерк ] нерівно повз над вологою землею, перехоплював захлюпані дороги (Стельмах, Хліб.., 1959, 428).

ЗАХЛЮ́ПАТИ², ає, док. Почати хлюпати, створювати характерні звуки плескоту (звичайно про рідину).

Линув дощ, рясний, веселий, благодатний, ..зарокотала, захлюпала по ярах вода (Тют., Вир, 1960, 84);

// безос.

— Десанти, в човни! Засвистівши по піску, човни стрілами влітали в воду… Заплюскотіло навкруги, захлюпало… (Гончар, III, 1959, 351).