захмарювати
ЗАХМА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАХМА́РИТИ, рю, риш, док.
1. неперех., безос. З’являтися на обрії (про хмари).
[Морозиха:] Ні жодної зірки на небі, геть заволокло та захмарило… певно, на дощ! (Кроп., І, 1958, 75);
Сонце пекло так, що здавалось, сама земля розтопиться під цим палючим промінням. Хоча б вітерець війнув в обличчя, або хоч трохи захмарило (Неп., Сусіди, 1955, 69).
2. перех., перен., розм. Закривати, затемнювати що-небудь.
*Образно. Ворожа сило! Ти більшовика Повік своєю тінню не захмариш! Упертий труд війни на плечі він Узяв — і ніс як честь і нагороду (Рильський, II, 1960, 328).
3. перех., перен. Робити сумним, похмурим кого-небудь, надавати сумного, похмурого виразу чомусь.
Дід Пилип захмарює сердитими зморшками високе чоло (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 222);
Кілька днів вона була надзвичайно ласкава до чоловіка, ..силкувалась нічим не захмарити йому обличчя (Гр., II, 1963, 89).
Значення в інших словниках
- захмарювати — захма́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- захмарювати — -юю, -юєш, недок., захмарити, -рю, -риш, док. 1》 неперех., безос. З'являтися на обрії (про хмари). 2》 перех., перен., розм. Закривати, затемнювати що-небудь. 3》 перех., перен. Робити сумним, похмурим кого-небудь, надавати сумного, похмурого виразу чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- захмарювати — Захмарювати, -рюю, -єш с. в. захмарити, -рю, -рышъ, гл. Покрывать, покрыть тучами, затмить, затемнить. Захмарывъ прежню його славу. К. Псал. 209. Словник української мови Грінченка