1. Словник української мови в 11 томах

захожий

ЗАХО́ЖИЙ, а, е, розм. Який прийшов, приїхав і т. ін. звідки-небудь.

— Чи ти, Василино, стеблівська, чи захожа? — спитав Мина (Н.-Лев., II, 1956, 112);

Пішов [козак] на двір, знайшов прутик і, зробивши з нього хрестик, ввіткнув серед кімнати: господар побачить і знатиме, що в домі була захожа людина й відвідала хліба-солі (Панч, Гомон. Україна, 1954, 23);

// у знач. ім. захо́жий, жого, ч.; захо́жа, жої, ж. Немісцева людина.

Жінка й парубок ще довго стояли — дивились услід, аж поки не скрився захожий з очей у кривій вулиці (Мирний, II, 1954, 38);

Захожий, голосно зареготавши, спитав: — А, то це ви і є сьоме чудо світу? (Дмит., Розлука, 1957, 140).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. захожий — захо́жий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. захожий — Нетутешній, немісцевий, ЗАЙШЛИЙ; ЯК ІМ. р. заходень, заходець. Словник синонімів Караванського
  3. захожий — див. чужий Словник синонімів Вусика
  4. захожий — -а, -е, розм. Який прийшов, приїхав і т. ін. звідки-небудь. || у знач. ім. захожий, -жого, ч.; захожа, -жої, ж. Немісцева людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. захожий — Зайда, приходько, заблуда, приблуда, приплентач, зайшлий, звідній, див. бродяга Словник чужослів Павло Штепа
  6. захожий — НЕТУТЕ́ШНІЙ (який не народився, не живе або не жив раніше в цій місцевості), ЧУЖИ́Й, СТОРО́НСЬКИЙ розм.; ПРИ́ЙШЛИЙ, ЗА́ЙШЛИЙ, ЗАХО́ЖИЙ розм. (який прийшов, прибув у дану місцевість звідкись); ПРИЇ́ЖДЖИЙ, ЗАЇ́ЖДЖИЙ, НАЇ́ЖДЖИЙ розм. Словник синонімів української мови
  7. захожий — Захо́жий, -жа, -же; -хо́жі, -жих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. захожий — Захожый, -а, -е прил. Захожій. Чужи воны булы, заложи въ тій краини. К. Псал. 239. Словник української мови Грінченка