1. Словник української мови в 11 томах

зацмокати

ЗАЦМО́КАТИ, аю, аєш, док., чим і без додатка, розм. Почати цмокати.

— Дванадцятеро поросят привела [свиня]..— Ай, ай, ай! — зацмокав Вовк.— Аж мені слина на язик набігає (Фр., IV, 1950, 86);

За кілька днів Макс приніс книжку й зацмокав товстими губами (Панч, Ерік.., 1950, 6);

// перен. Почати видавати звуки, схожі на цмокання (про механізми).

Впровадили механізоване доїння. Скотний двір [колгоспу] задзвенів залізом, зацмокав клапанами, загув моторами (Вол., Місячне срібло, 1961, 187).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зацмокати — зацмо́кати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. зацмокати — -аю, -аєш, док., чим і без додатка, розм. Почати цмокати. || перен. Почати видавати звуки, схожі на цмокання (про механізми). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зацмокати — Зацмокати, -каю, -єш гл. Зачмокать. Аж руки догори підняли, аж зацмокали. Стор. І. 45. Словник української мови Грінченка