зацікавлення
ЗАЦІКА́ВЛЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. заціка́вити і заціка́витися.
Я слухав його дуже уважно і з великим зацікавленням ще й тому, що він оповідав якось інтригуюче, як я ніколи ще не чув (Збірник про Кроп., 1955, 338);
Він [М. Трублаїні] з почуттям міри користується різними випадковостями та іншими засобами зацікавлення читача (Іст. укр. літ., II, 1956, 149);
Можна ж було сісти десь в іншому кутку, приховати бодай не себе, а хоча б усім очевидне зацікавлення тою жінкою (Ле, Міжгір’я, 1953, 17).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зацікавлення — заціка́влення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- зацікавлення — див. уподобання Словник синонімів Вусика
- зацікавлення — -я, с. Дія і стан за знач. зацікавити і зацікавитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зацікавлення — ІНТЕРЕ́С (викликана чим-небудь увага до когось, чогось), ЗАЦІКА́ВЛЕННЯ, ЗАЦІКА́ВЛЕНІСТЬ, ЦІКА́ВІСТЬ, ЗАІНТЕРЕСО́ВАНІСТЬ. Його манив сюди інтерес до людей (П. Колесник); Я слухав його дуже уважно і з великим зацікавленням (М. Словник синонімів української мови
- зацікавлення — Заціка́влення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)