зачитаний
ЗАЧИ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зачита́ти 1-3.
Після того, як був зачитаний наказ Кутузова, Вільсон відвідав фельдмаршала і похвалив високий стиль і глибокий зміст звернення до війська (Кочура, Зол. грамота, 1960, 386);
А удома, в столі, був Шевченків «Кобзар», Весь зачитаний, давній, зжовтілий, І світили слова в нім, як дивний янтар, Западали у серце і гріли (Забашта, Вибр., 1958, 185);
// зачи́тано, безос. присудк. сл.
— Ну, товаришу Донченко,— кажу я, беручи рецензію, —зараз вам буде зачитано вирок (Донч., VI, 1957, 614).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me