1. Словник української мови в 11 томах

зачудовувати

ЗАЧУДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАЧУДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Дуже дивувати.

Почув [Боровий] новину, і таку, що аж зачудувала його. Христя Шовкунова взялася виростити по чотириста п’ятдесят центнерів буряків з гектара… (Грим., Незакінч. роман, 1962, 98);

// Захоплювати, приємно вражати.

Невже тебе не зачудовує, як наш народ в труді росте? (Тич., Зростай.., 1960, 58);

Була [Рифка] невеличкого росту, тонка і повільна в рухах, та той вираз тужливої задуми, який усе лежав на її лиці, поневолі зачудував Герша (Фр., VIII, 1952, 388).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зачудовувати — зачудо́вувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. зачудовувати — -ую, -уєш, недок., зачудувати, -ую, -уєш, док. Дуже дивувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зачудовувати — зачудовувати захоплювати, приємно вражати (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. зачудовувати — ДИВУВА́ТИ (викликати подив незвичайністю), ВРАЖА́ТИ, ЧУДУВА́ТИ розм., ЗАЧУДО́ВУВАТИ розм.; ПРИГОЛО́МШУВАТИ (надто сильно дивувати); ЕПАТУВА́ТИ книжн. (порушенням загальноприйнятих норм, правил). — Док. Словник синонімів української мови