зачіплюватися
ЗАЧІ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ЗАЧІПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ЗАЧЕПИ́ТИСЯ, чеплю́ся, че́пишся, док.
1. Натикаючись на що-небудь колюче, гостре і т. ін., настромлюватися, чіплятися.
Кирило покрикував на конята, а сам ішов за боронами, піднімав їх час від часу і вибирав кільчастий дріт, що зачіплювався за зубки (Ірчан, II, 1958, 84);
Той сурдут має постійну звичку за щось зачіплятись (Коцюб., II, 1955, 252);
Ішла баба дубнячком, зачепилась гапличком: сюди смик, туди смик — одчепися, мій гаплик (Номис, 1864, № 12536);
Гвинтівка, випавши з рук, зачепилася шпагатиною за галузку і похитується разом із нею (Ю. Янов., IV, 1959, 50);
*Образно. На вершечках струнких темнолистих красунь [тополь] зачепились легенькі білі хмарки (Збан., Сеспель, 1961, 209);
// Заходити одне за друге (про деталі в механізмах і т. ін.).
Тихо й звільна, мов величезний поліп, рухались також усі інші частини машини, зуби зачіплялись за зуби, блискучі залізні дрюки то висувались наперед, то подавалися в глибину корпусу (Фр., VI, 1951, 254);
// Наштовхуватися на що-небудь під час руху.
Оленка від бігу тяжко дихала. От вона зачепилася ногою об корч і впала (Турч., Зорі.., 1950, 364);
[Мишко:] Заходьте, тільки глядіть, не зачепіться за дріт, бо можна й упасти (Мик., II, 1957, 95).
2. перев. док. Хапатися за що-небудь, обпиратися об щось.
Нелегко було пристати до берега. Остапові пощастило однак зачепитись якось за прибережну вербу (Коцюб., І, 1955, 355);
Андрій .. обома руками взявся за хребет, лівою ногою зачепився за посторонок, підтягнувсь і незабаром був уже на коні (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 20);
// перен. Захоплюючи що-небудь, укріплятися (на якійсь місцевості, об’єкті).
Ми ще були на чистому полі. Нам треба за всяку ціну зачепитися за хати (Шиян, Партиз. край, 1946, 100);
// перен. Зупинятися, затримуватися, зосереджуючись на чому-небудь.
Думки у невеличкій голові [Івасевій] бігли, як хмари у бурю, ..ні об віщо не зачіплюючись (Мирний, IV, 1955, 11);
— Так отже за титлу було зачепився, та й розібрав потроху… (Кв.-Осн., II, 1956, 66);
Нараз неспокійний, напружений погляд Марка зачепився об полотняну торбинку (Жур., Звич. турботи, 1960, 150).
◊ Є (було́, бу́де) за що (ві́що) зачепи́тися — є (була, буде) матеріальна основа, щоб почати господарювання, якусь справу і т. ін.
— Дівчина у мене є, наречена, побратися думали. А зачепитися не було за що (Цюпа, Назустріч.., 1958, 104);
Ні за що о́ком зачепи́тися — немає нічого виразного.
У нього все —обличчя, очі, руки, вбрання — таке звичайне і сіре, що просто ні за що зачепитися оком (Собко, Нам спокій.., 1959, 141).
3. перен., розм. Затримуватися де-небудь, бути довше, ніж треба.
Ганна Денисівна до неї: — І де ж ото ти зачепилася? — Та, бабусю! Та гуси якраз до ставу спускалися! Ну, не проїхать, не пройти! (Вишня, І, 1956, 347);
// Залишатися десь на проживання.
Між селянами такими, Що стинались з судовими, Зачепивсь і наш козак (Манж., Тв., 1955, 151);
// Улаштовуватися на роботу.
В головній економії зачепився Нестір Цимбал, який, закривівши в дорозі, не міг далі йти (Гончар, Таврія.., 1957, 110);
— Тут свої люди є, легше за роботу зачепитись, та й домогтися чогось скоріше можна (Коцюба, Нові береги, 1959, 268).
Значення в інших словниках
- зачіплюватися — зачі́плюватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- зачіплюватися — -ююся, -юєшся і зачіплятися, -яюся, -яєшся, недок., зачепитися, -чеплюся, -чепишся, док. 1》 Натикаючись на що-небудь колюче, гостре і т. ін., настромлюватися, чіплятися. || Заходити одне за одне (про деталі в механізмах і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови