зашамотіти
ЗАШАМОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм.
1. Почати шамотіти, утворювати легкий шелест, шарудіння (про траву, листя, одяг і т. ін.).
Враз затремтіло молоде листя, зашамотіло, струсило з себе дощ самоцвітів (Коцюб., І, 1955, 149);
Дівчина побігла, зашамотівши своїми накоцюбленими спідницями (Григ., Вибр , 1959, 361);
Стиха зашамотіла верхів’ям висока сосна за вікном (Коз., Сальвія, 1959, 107).
2. Почати вовтузитися, рухатися з невеликим шумом.
— Дядьку, дядьку… А вийдіть! — Тихо в хаті. Потім — чути було — рипнув піл, і щось по хаті зашамотіло (Головко, І, 1957, 100);
// безос.
У сінях зашамотіло, і з’явився Артем Григорович (Гур., Наша молодість, 1949, 184).
3. Заговорити, шамкаючи або шепчучи.
Старий Карпо примружив старечі очі і, розпливаючись усмішкою, зашамотів: — Високо літаєш, та влучно б’єш, Петре Конашевичу (Тулуб, Людолови, І, 1957, 57);
Люди в Пампушчинім таборі, впізнавши Козака, стривожено загомоніли, зашамотіли та зразу й заніміли (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 42).
Значення в інших словниках
- зашамотіти — зашамоті́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- зашамотіти — -очу, -отиш, док., розм. 1》 Почати шамотіти, утворювати легкий шелест, шарудіння (про траву, листя, одяг і т. ін.). 2》 Почати вовтузитися, рухатися з невеликим шумом. 3》 Заговорити, шамкаючи або шепчучи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зашамотіти — Зашамоті́ти, -чу́, -ти́ш гл. Зашелестѣть, зашуршать. В сінях щось зашамотіло. Мир. Пов. І. 158б. Зашамотіла дітвора. Сим. 193. Вінок той труситься, мов усі квіточки зашамотіли. Г. Барв. 83. Жита зашамотіли. Мир. ХРВ. 64. Словник української мови Грінченка