1. Словник української мови в 11 томах

зашелестіти

ЗАШЕЛЕСТІ́ТИ, ещу́, ести́ш, док., без додатка і чим. Почати шелестіти.

Зашелестіло жито, заколихалося (Мирний, І, 1949, 127);

Вітер ущух. Між листом зашелестів густий, рівний дощ (Вас., І, 1959, 123);

Він важко опустився на стілець за своїм столом і зашелестів паперами (Чаб., Тече вода.., 1961, 35);

*Образно. — Прийшов клятий німець, потрощив, покалічив,— зашелестіла висхлими губами бабуся (Ткач, Плем’я., 1961, 69);

*У порівн.— Уласе, сизий голубе, як мені стало на серці легко!..— тихо-тихо прошепотіла Лукина, неначе калина зашелестіла листом (Н.-Лев., III, 1956, 338).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зашелестіти — зашелесті́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зашелестіти — див. падати Словник синонімів Вусика
  3. зашелестіти — -ещу, -естиш, док., без додатка і чим. Почати шелестіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зашелестіти — Зашелесті́ти, -лещу́, -сти́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. зашелестіти — Зашелестіти, -щу, -стиш гл. Зашелестѣть, зашумѣть. Коли щось зашелестіло: рипнули двері, увійшла наша Одарка. МВ. І. 71. Важко зітхнув, аж листя зашелестіло. Стор. І. 107. Словник української мови Грінченка