1. Словник української мови в 11 томах

защеміти

ЗАЩЕМІ́ТИ, ми́ть; мн. защемля́ть; док.

1. Почати щеміти (про відчуття болю, викликаного зовнішнім подразненням);

// безос.

Один одному показували [учні] поколені язики і сміялися.— Ех!.. Це якби голкою!.. Ото б защеміло! (Ковінька, Кутя.., 1960, 87).

2. Почати боліти, нити від жалю, тривоги, туги (про серце, груди і т. ін.).

Довбуш пригадав, скільки перетерпів він образ і насмішок через свою негарну вроду, і серце його знову защеміло (Вас., II, 1959, 399);

Полилась по срібній ночі Срібна пісня солов’я… Защеміла, заболіла Вся душа моя (Олесь, Вибр., 1958, 96);

// безос.

Гані защеміло в грудях. Вона дивилася на Батуру з таким співчуттям, що здавалось, ще хвилина, і вже не стримає сліз (Жур., Вечір.., 1958, 106);

Її відповідь він сприйняв як доказ її цілковитої байдужості до нього. І враз погода ніби змінилася, на серці защеміло (Коцюба, Нові береги, 1959, 368).

Защемі́ли о́чі — з’явилися сльози, проривається плач.

— Настусині квіти посилають у серпні на виставку!.. —І враз у Зіни защеміли очі (Ів., Вел. очі, 1956, 81).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. защеміти — защемі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. защеміти — -мить; мн. защемлять; док. 1》 Почати щеміти (про відчуття болю, викликаного зовнішнім подразненням). || безос. 2》 Почати боліти, нити від жалю, тривоги, туги (про серце, груди і т. ін.). || безос. Защеміли очі — з'явилися сльози, проривається плач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. защеміти — душа́ боли́ть (щеми́ть, я́три́ться і т. ін.) / заболі́ла (защемі́ла, зая́три́лася і т. ін.) у кого, чия і без додатка. Хто-небудь дуже переживає, страждає з якогось приводу. А сон минув, розтанув. І натомість раптовим болем обпекла свідомість. Фразеологічний словник української мови
  4. защеміти — Защемі́ти, -млю́, -ми́ш, -мля́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. защеміти — Защеміти, -млю́, -ми́ш гл. Заболѣть острой болью. Як шабелька задзвенить, то й серденько защемить. Чуб. V. 981. Засмутилась його душа і защеміло серце. Стор. МПр. 39. Словник української мови Грінченка