защепнутий

ЗАЩЕ́ПНУТИЙ, рідко ЗАЩЕ́ПНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до защепну́ти.

Як улетів [сотник] у двір та до хорунжевниної хати, та у сіни, та примісінько у хатні двері, що зачинені і із середини защепнуті були, геп! мов довбнею (Кв.-Осн., II, 1956, 202);

Тихона не було. І на дім до нього заходив Гордій, та хата защепнена знадвору, і кілочок застромлено (Головко, 1957, 135);

Підвів [Федір Іванович] мене до дзеркала; дивлюсь: козакин мій защепнутий на всі гаплики (Стор. І, 1957, 120);

// заще́пнуто, безос. присудк. сл.

Всі троє дверей, що з вівтаря в церкву, було зачинено щільно, а царські врата ще й запнуто завісою і гачок защепнуто (Мик., Кадильниця, 1959, 41).