1. Словник української мови в 11 томах

защіпати

ЗАЩІПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЩЕПНУ́ТИ, щепну́, ще́пнеш, док., перех., чим, на що і без додатка.

1. Брати що-небудь на гачок, защіпку і т. ін.

— У нас із вами по суті одна й та ж справа,— сказав Яків Степанович, защіпаючи саквояж.— Ви навчаєте, а ми лікуємо (Збан., Малин. дзвін, 1958, 74);

Москаль схопивсь, гуркнув дверима й защепнув защіпкою (Н.-Лев., І, 1956, 466);

Чіпка ввійшов у двір. Галя зачинила хвіртку, защепнула й повела в свою хатину (Мирний, І, 1949, 339).

2. Застібати гачки, гаплики і т. ін. (на одязі).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. защіпати — защіпа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. защіпати — -аю, -аєш, недок., защепнути, -щепну, -щепнеш, док., перех., чим, на що і без додатка. 1》 Брати що-небудь на гачок, защіпку і т. ін. 2》 Застібати гачки, гаплики і т. ін. (на одязі). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. защіпати — ЗАМИКА́ТИ (закривати на замок, ключ і т. ін.), ПРИМИКА́ТИ, ЗАПИРА́ТИ розм., ЗАЧИНЯ́ТИ рідко; ЗАСУВА́ТИ (на засув); ЗАЩІПА́ТИ, ЗАЩІБА́ТИ діал., ЗАЩІ́БУВАТИ діал. (на защіпку). — Док. Словник синонімів української мови
  4. защіпати — Защіпа́ти, -щіпа́ю, -щіпа́єш; защепну́ти, -щепну́, -щепне́ш; заще́пнений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. защіпати — Защіпа́ти, -па́ю, -єш сов. в. защіпну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Защепать, защепнуть, брать, взять на крючекъ. Защіпни, кажу, двері, та не пускай. Кв. Драм. 260. Защепнеш же двері на защіпку, як я піду. Харьк. г. Словник української мови Грінченка