заїдати

ЗАЇДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЇ́СТИ, ї́м, їси́, док., перех.

1. Позбавляти життя, гризучи, кусаючи; загризати.

На Щуку хтось бомагу [бумагу] в суд подав. Що буцімби вона такеє виробляла, Що у ставу ніхто життя не мав: Того заїла в смерть, другого обідрала (Гл., Вибр., 1957, 74);

Дрімав [кіт] у візку спокійно; його самого були би щури заїли (Ков., Світ.., 1960, 38);

// Дошкуляти, часто і дуже кусаючи, жалячи (про комах).

— Ой, чи хутко ви там? — Тут комарі заїдають, — протягла немов заспаним голосом Зоня (Л. Укр., III, 1952, 653);

Ну, до чого ж заїдають блохи! І ніяк ти їх не упіймаєш! (Ю. Янов., V, 1959, 48).

2. перен. Змучувати докорами, лайкою, поганим ставленням і т. ін.

— Мачуха заїдає, — сказав Грицько (Головко, II, 1957, 434);

[Параска:] Нехай же тілько Роман жениться на Пузирівні — не буде їй пресвітлої години: я її заїм (К.-Карий, II, 1960, 392);

// Погано впливати, несприятливо діяти.

Нас заїдає температура: холодно — ми в просі на печі гріємось (Ю. Янов., V, 1959, 126).

◊ Заїда́ти (заї́сти) вік чий — робити чиє-небудь життя нестерпним.

— А чужого віку не хочу заїдати, не хочу, щоб ти за свою добрість терпів через мене… (Кв.-Осн., II, 1956, 462);

Такий то невіра! Покинув!.. Світ мені зав’язав, заїв мій вік рожевий… (Барв., Опов.., 1902, 60);

Живце́м заїда́ти кого — мучити кого-небудь докорами, лайкою.

— Моя баба життя не дає.. Мов кліщ, вчепилася за душу, живцем заїдає (Стельмах, II, 1962, 21).

3. Їсти що-небудь після чогось випитого або з’їденого; закушувати.

— Хай буде по-вашому! — відказав він і, прицмокуючи, узявся за качку, заїдаючи її присмаженою картоплею (Мирний, IV, 1955, 364);

Допивши свою чарку, Савка з хруском заїдає її цибулею (Гончар, Таврія.., 1957, 33);

Навіть не заївши як слід першу чарку, він знову заговорив (Головко, II, 1957, 559);

*Образно. Грицькові з одного боку гаряче, з другого боку боляче. Любощів ні заїсти, ні запити (Барв., Опов.., 1902, 449).

4. безос. Затискати, стискувати, зачіплювати чим-небудь, перешкоджаючи вільному рухові.

— Де мастило? — кричав козак, нервово розкидаючи порожні бляшанки. — Мастило де, Боровик? У мене механізм заїдає (Панч, Гарні хлопці, 1959, 100);

— Переляканий шинкар надаремно сіпав до себе тремтячими руками ящик з касою. Ящик заїло в пазах (Кол., Терен.., 1959, 62).

5. перен., безос., розм. Дошкуляти, зачіпати, сердити.

— Я, дядьку, на вашому місці притримав би язика в своїй підворітні. — Заїло? — в’їдливо посміхнувся Матвій (Стельмах, Хліб.., 1959, 98);

Заїло бригадира Івана Косила.. І почав рільничий бригадир думати, що б його таке механізаторові зробити, щоб йому було кисло (Вишня, II, 1956, 53).

6. діал. їсти.

Вона набрала повний рот порічок і почала їх преспокійно заїдати (Коб., III, 1956, 13);

Хлопець хопив [схопив] кусень пирога, заїдав смачно, підскакував на одній нозі (Ков., Тв., 1958, 77).

◊ Чужи́й хліб заїда́ти див. чужи́й.