збиватися

ЗБИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗБИ́ТИСЯ, зіб’ю́ся, зіб’є́шся, док.

1. Зрушуватися, зсовуватися з місця від удару, поштовху, різкого руху.

Тим часом вбігає схвильована Настуня, хустка збилась назад, сама спотикається (Вас., III, 1960, 166);

На голові моїй, збившись на потилицю, настовбурчилась старенька кепка (Кол., На фронті.., 1959, 133);

// Зсовуючись з місця, зморщуватися, м’ятися.

Босі пальці приїжджих були червоні, п’яти натерті, онучі вбилися й покрутилися в чоботях,— як ті бідні люди тільки йшли! (Ю. Янов., Мир, 1956, 146).

2. Відходити, відхилятися вбік від напрямку руху.

Люди, намагаючись триматися тих викрутасів, часом, збивалися й глибоко провалювались. Та високий берег ближчав (Трубл., І, 1955, 152);

Барки щасливо пройшли через Ненаситець, а один із плотів, збившись з бистрини (фарватеру), трапив між каміння (Стор., І, 1957, 241);

— Як зіб’єшся,— додав голосно Цимбал,— одразу дивись, де Дніпро, в той бік і пробивайся! (Гончар, Таврія 1952, 64).

◊ Збива́тися (зби́тися) з доро́ги (шля́ху́, ку́рсу і т. ін.):

а) втрачати правильний напрямок руху.

Вона зупинилася. Очевидячки, вона збилася з дороги, заблудилася (Коцюб., І, 1955, 362);

— Так що збитися з дороги побоюємось,.. — обережно пояснив Злинцев.— Гляньте самі, яка хуртовина закрутила (Тулуб, В степу.., 1964 220);

б) втрачати правильний напрямок у діяльності, поведінці і т. ін.

Ухил це є те, що можна виправити. Люди трохи збилися з дороги або починають збиватися, але виправити ще можна (Ленін, 32, 1951, 220);

Та не сама я на шляху тяжкому, Я не сама мандрую в світ широкий. Самій не довго збитися з путі. Та трудно з неї збитись у гурті (Л. Укр., І, 1951, 43);

Збива́тися (зби́тися) з ніг:

а) (тільки док.) дуже втомитися.

— Хоч би ти, Софійко, помогла мамі справлятись, а то вона зовсім з ніг збилась сьогодні,— каже пан старшій дочці (Л. Укр., III, 1952, 496);

— Ми просто збилися з ніг.. Вся команда мертва від утоми (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 178);

б) вибиватися з сил в пошуках кого-, чого-небудь або в гонитві за кимось.

У Львові були розповсюджені революційні прокламації. Поліція з ніг збивалась і не могла знайти ні їх автора, ні друкарні (Цюпа, Назустріч.., 1958, 118);

Данило й Григорій з ніг збилися, розшукуючи старшого, а потім попленталися назад (Стельмах, І, 1962, 545);

Збива́тися (зби́тися) з ноги́ — помилятися, втрачати такт при ходінні в строю, в танці.

Я збиваюся з ноги. Хтось наступає мені на задники, лається, але я не можу на все це реагувати (Кол., На фронті.., 1959, 29);

Обійшли коло. І враз, наче збилася Марина з ноги. Вийшла з Галею з кола.— Що, закаблук, може, обломивсь? (Головко, І, 1957, 468);

Збива́тися (зби́тися) на манівці́ див. манівці́.

3. перен., перев. на що. Відступаючи від певних думок, переконань, дій, переходити до інших.

Були й такі митці, які, прагнучи створити нове, пролетарське мистецтво, у творчих шуканнях збивалися на шлях декадентства, модернізму й формалізму (Укр. рад. граф., 1957, 10);

Ніколи не думав, щоб моя дочка — отакий войовничий козарлюга — на бабське збилася. Під вплив сновидіння підпала (Баш, Надія, 1960, 469);

// тільки недок. Наближатися якимись ознаками до чого-небудь, ставати схожим на щось.

Іноді словник Грінченка збивається своїм характером на словник тлумачний (Рильський, III, 1956, 66);

// Переходити на інший тон, голос, мову.

Микола співав самостійно і вивчився пісні скоро, а я знав тільки слова і раз у раз збивався то на один, то на другий голос (Думки про театр, 1955, 19);

Непомітно збився [Замойський] з тону, уважно глянув в обличчя козакові,— воно було одверте й вигравало невичерпним джерелом молодечої енергії (Ле, Наливайко, 1957, 22);

Преображенський відповідав високому тією ж мовою і вряди-годи збивався на російську (Ле, Міжгір’я, 1953,150);

// Мимоволі переходити в розмові до якого-небудь предмета, теми.

Що почну говорити з горничною, та все збиваюсь на червону сукню (Н.-Лев., III, 1956, 261);

Обізвався один, докинув другий. І того вже досить було, щоб наші думки і наші ровмови збилися на дуже й дуже далеке від нас життя (Ков., Гарячі руки, 1960, 40);

// Втрачати послідовність думки, якої-небудь дії; помилятися, заплутуватися.

Вона збивалась — то говорила не те, що хотіла, то пропускала таке ж важливе, що неодмінно треба було сказати, то обривалась і довго мовчала (Головко, II, 1957, 108);

Слухав [Піхтір], поки розумів; потім, збившись, став думати про інше, перевівши ліниві очі кудись у куток (Вас., І, 1959, 166);

Захар грається в крем’яхи з дітьми і все обдурює їх, усе кричачи «моя виграла» чи штовхаючи хлопців нарочито попід руку, щоб вони збились (Григ., Вибр., 1959, 151);

// з чого. Втрачати що-небудь.

Останні дні кожного місяця робота у механічних цехах Калинівського заводу збивалася із свого звичайного ритму (Собко, Звич. життя, 1957, 96);

— Спи, Докійко, спи. Се так ночами буває. І я не рушаюся багато, щоб не збитися зі сну (Коб., III, 1956, 538).

◊ Зби́тися з пантели́ку:

а) помилитися, заплутатися.

Що ж я розказувала?.. Оп’ять забула… Що за напасть така!.. Почну, почну та й теє… і зіб’юсь з пантелику… (Стор., І, 1957, 102);

— Хочете — в суд дамо справу, а хочете,-хай громада в селі скаже вам своє слово.. Кавун так збився з пантелику, що не знав уже, що й сказати на це (Козл., Сонце.., 1957, 38);

б) почати поводитися, діяти нерозумно.

— Тепер час нам направити молодого раджу на пряму й добру путь, бо через ту свою селянку він зовсім збився з пантелику,— сказала цариця (Н.-Лев., IV, 1956, 31);

Зби́тися з пуття́ — стати здатним на погані вчинки, опуститися морально.

[Палажка:] От хоч возьми Хвеньку: зовсім з пуття збилася; так і пропаде! (Мирний, V, 1955, 222).

4. Стиратися, псуватися від ударів, тертя (про інструмент, деталь і т. ін.).

5. тільки 3 ос. Збиратися разом, один до одного, скупчуватися, зосереджуватися.

— Ви, мабуть, помічали, який крен дає пароплав, коли всі пасажири збиваються на одній палубі? (Руд., Остання шабля, 1959, 391);

Люди ще тісніше збились у куток: полякались (Барв., Опов.., 1902, 210);

Під берегом, як пригнані повіддю дрова, збилися кораблі, рибальські шаланди, баркаси і шхуни (Панч, І, 1956, 45);

Санітарні пункти і польові штаби збились на хуторі Преображенському (Гончар, II, 1959, 402);

// чим. Зближуватися, стикаючись, доторкаючись чим-небудь.

Десь в загородах диха худібка, збились вовною вівці (Коцюб., II, 1955, 330);

В світле коло вскочили галопом перелякані батарейні коні, важко сопучи, збилися мордами (Сміл., Зустрічі, 1936, 91);

// З’єднуватися докупи, утворюючи що-небудь.

Низько стеляться хмари, ростуть, збиваються в купу і опадають (Коцюб., II, 1955, 62);

Морський пісок на стежках збився грудками (Кучер, Чорноморці, 1956, 242);

// в що і без додатка. З’єднуючись докупи, сплутуватися.

Завивалася [борода] рудуватими кільцями, збивалась у грубу повсть, розчесати яку могли тільки його власні кострубаті великі пальці (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 45);

За ті три дні її і не пізнати: запали очі, набрякли-розчервонілись; ..нечесане волосся у клоччя збилось (Мирний, III, 1954, 129).

6. на що. Збираючи кошти, робити заощадження, ставати спроможним придбати що-небудь.

Як же дійшлось до того, що Ївга обіщала за його йти, то вже став [Левко] і на свою копійчину збиватись (Кв.-Осн., II, 1956, 257);

Збився Пилип і на хату — свою-таки хату!.. (Мирний, III, 1954, 21).

7. Перемішуючись, збовтуючись, перетворюватися на пінисту масу (про воду або іншу рідину).

Струмені з бризком стікали з кори, а при корені дуба в піну збивались і лізли струмком по землі, як ті черви (Тич., І, 1957, 241);

Навіть здоїти корови дівчина нездатна — як вода, молоко в дійниці. В іншої молоко збивається, шумує, сильний струм! (Гард., І, 1959, 536);

// Утворюватися від збовтування.

— Ряба [корова] дає три дійниці на день.. А Шута та Біланка — скупуваті. Зате поки з паші донесли дійницю, вже й масло збилося (Рудь, Гомін.., 1959, 15);

// Утворюватися, здійматися від ударів, поштовхів (про куряву і т. ін.).

У хаті піднялось щось незвичайне; збилася така курява, що не видно було ні одного лиця (Вас., І, 1959, 121);

// діал. Підніматися.

Якась темна густа мряка обгортала її непрозорим туманом, збивалася вгору (Кобр., Вибр., 1954, 169);

Ішли [пастухи] так, може, з півгодини, коли раптом десь далеко вгорі заквилила каня. Сполохали її, видно, бо аж ген під небо збилась (Гжицький, Опришки, 1962, 20).

8. розм. Зчинятися (про що-небудь, супроводжуване галасом, шумом).

Дітвора, почувши материн плач, собі підняла ревище… Збився такий гвалт, гомін! (Мирний, III, 1954, 253);

Як же зчепились вони — така буча збилася, що ледве розняли їх (Вовчок, І, 1955, 245);

У залі збився ще більший переполох. Тепер кричали всі, і Григорій Федорович даремно намагався встановити будь-який порядок (Епік, Тв., 1958, 96).

9. тільки недок. Пас. до збива́ти.

Плоди [груші глека] міцно тримаються на дереві, не збиваються вітром і не пошкоджуються хворобами (Озелен. колг. села, 1955, 86).