збиральництво
ЗБИРА́ЛЬНИЦТВО, а, с. Збирання плодів, ягід, їстівного коріння, грибів і т. ін. як спосіб добування їжі; форма господарства.
Він [палеоліт] характеризується застосуванням людиною примітивних кам’яних знарядь праці і пануванням присвоювальних форм господарства — збиральництва і полювання (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 9).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- збиральництво — збира́льництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- збиральництво — -а, с. Збирання плодів, ягід, їстівного коріння, грибів і т. ін. як спосіб добування їжі; форма господарювання. Великий тлумачний словник сучасної мови