1. Словник української мови в 11 томах

зборонець

ЗБОРО́НЕЦЬ, нця, ч., заст. Воїн.

[Сотник:] Вітаю вас, зборонці України! (Стар., Вибр., 1959, 481);

[Настя:] Чутка прогула, що зборонець Сулима з далекого походу повернувся (Коп., III, 1962, 20).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зборонець — зборо́нець іменник чоловічого роду, істота воїн арх. Орфографічний словник української мови
  2. зборонець — -нця, ч., заст. Воїн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зборонець — ВОЯ́К (військовослужбовець або учасник боїв, воєн), БОЄ́ЦЬ, ВО́ЇН, ВОЯ́КА розм., ВОЯЧИ́СЬКО фам., ВОЯЧНЯ́ збірн. розм., ЗВИТЯ́ЖЕЦЬ уроч., ВИ́ТЯЗЬ поет., ВОЙОВНИ́К заст., ЗБОРО́НЕЦЬ заст., РА́ТНИК заст., РАТОБО́РЕЦЬ заст., РУБА́КА розм. Словник синонімів української мови