збуджено

ЗБУ́ДЖЕНО. Присл. до збу́джений 2.

Школярі збуджено обговорювали подію (Донч., VI, 1957, 104);

Ніколає підняв очі, повні сліз, збуджено проказав: — Дядечку, я вірю… Вірю вам… Допоможіть мені… (Чаб., Балкан. весна, 1960, 54);

Віталій до болю виразно уявляє Тоню, як пашить її обличчя, як збуджено блищать у пітьмі її очі (Гончар, Тронка,1963, 47).