збіднений
ЗБІ́ДНЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до збідни́ти.
Місце дії у фільмі [«Запорожець за Дунаєм»] збіднене й вузько обмежене тісним подвір’ям Карася (Мист., 1, 1955, 32);
Брати з життя і повертати в життя, але в збагаченому, а не збідненому вигляді,— такий закон мистецтва соціалістичного реалізму (Вітч., 8, 1958, 147).
2. у знач. прикм. Який має в незначній кількості потрібні риси, ознаки.
Асканійський ковиловий степ — це південний варіант так званих безбарвних степів, що відносяться до найбільш посушливого і збідненого типу степів (Наука.., 6, 1963, 61).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me