зваблений

ЗВА́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зва́бити.

Владко розігнався, щоб бігти до гостинця, але тут уже стояли люди, зваблені криком (Фр., VI, 1951, 145);

Починаючи з «Катерини» і закінчуючи «Марією» і «Неофітами», постійною темою у Шевченка проходить мотив скривдженого, зганьбленого материнства, звабленої і збезчещеної жінки (Рильський, Поезія Т. Шевченка, 1961, 49).