1. Словник української мови в 11 томах

зважнілий

ЗВАЖНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зважні́ти.

Веселка спадає дівчатам під ноги, Вмиває росою зважнілі сади (Стельмах, Шляхи.., 1948, 151);

Зважнілою ходою пішла жінка відчиняти двері (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 127);

*Образно. Я в своїм кутку сиджу самотиною, і хилиться від дум зважніла голова (Забіла, Поезії, 1963, 45).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зважнілий — зважні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. зважнілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до зважніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зважнілий — ОБВАЖНІ́ЛИЙ (який збільшився у вазі; який обвис під вагою чого-небудь; який став неповоротким, втратив здатність легко рухатися від додаткової ваги, втоми, болю і т. ін.), ЗВАЖНІ́ЛИЙ, ОТЯЖІ́ЛИЙ рідше. Словник синонімів української мови