звал
ЗВАЛ, у, ч.
1. Дія за знач. зва́лювати 1.
На звал — жати або косити не підбираючи.
В денну зміну працюватимуть лише комбайни з обмолотом та дві жатки на звал (Ле, В снопі.., 1960, 47).
2. рідко. Те саме, що зва́лище 2.
На майданах, вулицях лежали купи гною, а попід хатами — звали всілякого непотребу (Досв., Вибр., 1959, 298).
3. рідко. Те саме, що зава́л 2.
— Як навіть у далекі новгородські, вятські та брянські області щойно у травні стукає весна, ломить кригу та нівечить снігові звали, так і до воріт твоєї та моєї землі застукав дух нової правди (Оп., Іду.., 1958, 355).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звал — звал іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- звал — -у, ч. 1》 Дія за знач. звалювати 1). 2》 рідко. Те саме, що звалище 2). 3》 рідко. Те саме, що завал 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- звал — Смітник, смітисько, смітярка, смітничка, купа, куписько Словник чужослів Павло Штепа
- звал — ЗАВА́Л (нагромадження, купа чого-небудь обваленого або зваленого), ЗВА́ЛИЩЕ, ОБВА́Л, ОБВА́ЛИЩЕ, ЗАВА́ЛА розм., ЗА́ВАЛЬ збірн., розм., ЗВАЛ рідко. Словник синонімів української мови
- звал — Звал, -лу м. Сваливаніе, упадъ. Бий мати до звалу. Подольск. г. Словник української мови Грінченка