звалений

ЗВА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до звали́ти.

Вони посідали на звалену бурею смереку (Чорн., Визвол. земля, 1950, 54);

Я.. бабахкав у повітря. Іноді необережна качка, чиря, черник або шелихвіст, звалений з льоту, плюхкалися на плесо (Досв., Вибр., 1959, 414);

Босі ноги лопотіли якийсь час по стежці, потім затріщали кущі за малинником, потім гепнула долі каменюка, звалена з муру,— і все стихло… (Смолич, II, 1958, 63);

У кінці коридора, в кутку, Тамара побачила звалені безладно купою на підлозі миски, консервні бляшанки, кухлі (Хижняк, Тамара, 1959, 178);

// зва́лено, безос. присудк. сл.

Все єство її говорило: «Зрозумійте, товаришу, що все звалено на мої плечі. Одвернусь я, і печі [доменні] підуть шкереберть» (Рудь, Гомін.., 1959, 4).